[i](У темряві морозного ранку)
[/i]
Коли вночі все вкутує пітьма,
Мороз у кригу води закував.
Здається – торжествують сили зла,
Над світом сатана запанував…
Та тільки перша зіронька засяє –
В людських серцях зявляється надія.
Бо темряви без світла не буває –
Його відсутність зерна страху сіє…
Коли немає світла – це пітьма,
Коли ненависть – це відсутність Бога,
Коли закрите серце для добра –
Важка тоді Твого життя дорога…
Якщо немає у душі тепла,
Холодний вітер всередині віє,
Зайди скоріш до Божого житла –
Посієш в серці віру і надію!
А з цих посівів проросте любов,
Що і в нічній пітьмі Тебе зігріє.
Гаряча потече по жилах кров
І втомлена душа теплу зрадіє…
© S.Nemo
21.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637558
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2016
автор: Finist