У отчому домі все ніжить й ласкає,
Хоч меблі не модні і євро немає.
Тут пам’ять живе про дитинство щасливе,
Усе тут святе і жива вся родина.
Живе у портретах, неначе в іконах,
Свята є потреба у отчому домі.
Тут мама хазяйка, весь дім вона гріє,
І квіти леліє, все чистить і миє.
Про батька тут пам’ять живе невмируща,
Пішли звідси в вічність дідусь і бабуся.
...Багато змінилось,не дуже впізнати,
І сад вже віджив й не така уже хата.
Але як ми можем її так голубим,
Бо в кожного пам’ять свій фільм собі крутить.
…Дитинство далеке, вже голови сиві,
Та в домі всім легко і всі тут щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637562
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2016
автор: Шостацька Людмила