Спинилася, не знаючи доріг.
Ти стрівсь мені на перехресті вулиць.
Згорнувши крила, ти мене стеріг -
Щоб не злякалась... І не розвернулась.
І нині бачу - в сні чи наяву -
Немовби я стою на перехресті,
І ти мені шепочеш: "Не нервуй,
Твій ангел розуміє мову жестів."
Промчать літа (а може, кілька днів?) -
Приміряю нарешті крила власні.
Ти зникнеш - так, як ти цього хотів, -
Та полум'я твоє в мені не згасне.
А далі буде... Буде заметіль.
І бездоріжжя - замість перехрестя.
Та, хто б мені назустріч не летів,
А я щаслива, що ширяєш десь ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637626
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Олександра Малаш