В небі нічному неслися,
Взявшись за руки комічно.
Душами ми обнялися,
Пісня лунала велично.
Линула пісня. Й ми- тінню
У небесах, над землею.
Вітром – твоє шепотіння:
"Будеш назавжди моєю!"
Ніби хмаринка остання
Зорі збирала із неба.
Все полонило кохання –
Більше нічого не треба!..
І запалилась в бажанні,
Сонцю всміхалась – зійшло!
Вже цілувалася зрання...
Грюкнуло поряд вікно…
Все закрутилось навколо,
Вскочило в прірву вужем...
Бабці приглушений голос:
"Бачу, прокинулась вже?.."
22 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2016
автор: палома