(Всупереч традиціям і обрядам)
Традиція… Яке магічне слово…
У ньому звичаї із глибини віків…
Та від людей вони, а не від Бога –
Багато в них язичництва слідів...
«Такий обряд!» – Але чому? Не знаєм…
В магічність дійства вірим кожен раз.
Душі свободу у канони заганяєм!
А хто не з нами, значить – проти нас…
Та душі наші не від світу цього,
В Небеснім Царстві їх очікує Отець!
Повірте люди не в канони, а у Бога –
Впустіть любов до стомлених сердець.
Вдягайте душі в віру і надію,
Творіть добро усюди і завжди!
Нехай від вас любові вітер віє –
Туди, де хтось страждає від нужди…
Отця небесного ми рідні діти,
А значить всі ми сестри і брати!
Не забувайте один одного любити,
В серцях надію й віру берегти!
© S.Nemo
21.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637781
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Finist