Я не знаю, чи це правильно, чи ні, але іноді мене вк.рвлює, коли дивлюся, як люди влаштовують між собою перегони, неначе видресирувані коні, вимірюють свою значимість кількістю коштів на банківських рахунках (чим вона вища, тим більша імовірність того, що здобуті нечесним шляхом), кількістю куплених дипломів і нагород, кількістю майна і потрібних друзів, лайків у соціальних мережах, статусом, місцем у рейтингах, конкурсах, змаганнях і т.д.
Сонце – є сонце і воно не потребує бути більшим чи меншим від самого себе. Тьма є тьма, вона виконує свою роль і не прагне стати сонцем. І хоч кожна людина є неповторна – зовнішність, тип нервової системи, здібності, схильність до хворіб тощо, головне її призначення все ж бути людиною – розумною, доброю, люблячою, бути будівничим , а не руйнівником. Бо це заклав у ній Творець Всесвіту. Та це не так вже й важко - бути ЛЮДИНОЮ. Просто час від час треба заглядати у свою середину, витягати з неї душу, чистити її, прати (як взуття та одяг) , латати як порветься, скроплювати парфумами любові і благочестя, а потім запихати назад.
Як бачите, все надзвичайно просто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637800
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)