Муза моя – примхлива літня діва,
та часом може сотворить немало дива.
А то зовсім десь забреде надовго,
і днем з вогнем не знайдеш її томну.
Вона зненацька може заявитись
та так невчасно, що не дасть помитись.
А інколи на горщику впіймає,
сидить десь поряд і не заважає.
Бува прилипне прямо у авто,
не відірве її ніщо, нізащо і ніхто.
І щоб зненацька не попасти у халепу –
мерщій на тормоз, краще ніж до склепу.
А інколи мене впіймає за обідом
чи на балконі, коли милуюсь видом.
Буває прямо в теплу ванну влізе,
тоді корито стане, як валіза.
Вночі вона немовби чорна кішка
поладилась залазити до ліжка.
Шмигне під ковдру і собі дрімає,
а в мене сну до ранку вже немає.
Та хоче досадити ще мені –
припреться боса прямо уві сні.
Який тоді там в біса відпочинок,
хвать олівець і пишеш хоч починок.
А тільки-но зайдеш до інтернету,
вона вже суне мовчки по паркету.
Все рівно, танк ведеш чи пишеш "пулю",
вона завжди трима в кишені дулю…
Не дасть спокійно подивитися кіно,
пограти в шахмати чи навіть в доміно.
Та і цього її здається вже замало,
бо днями навіть в ополонку завітала.
Не встиг пірнути з головою в воду -
вона вже тут, хоч і не знала броду.
Мороз на вулиці і пальці задубіли,
та Музі геть нема до того діла.
Прийшлося все навіяне потому
нести в „макітрі“ прямо, аж додому.
Зате родилася така вже „Гра ілюзій“,
що й зараз не позбувся всіх конфузів.
Тому з тих пір завжди готовий я до бою
і на плечі ноутбук весь час ношу з собою!
22.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637889
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 23.01.2016
автор: Олександр Мачула