[u]Святковий День Злуки в Україні 22 січня 2014 року був залитий кров*ю перших жертв. Один із загиблих - молодий вірменин Сергій Нігоян.[/u]
Шукаючи правди й миру,
З Вірменії прибула
Сім’я – від війни стомилась –
Синочком вже тут зросла.
Розумне і чорнооке
Жило у селі хлоп’я.
Мав душу, пряму, широку,
І вродою засліпляв.
Любив він людей і мову,
І щедрість полів, лісів,
І мав непросту тривогу,
Як житимуть завтра всі.
Душею він став Майдану,
Читав Кобзаря «Кавказ» –
Злочинцем якимось даний
Убить його був наказ.
Чотири отримав кулі,
Щоб інших уберегти.
Чому? Чому ризикнули
Зробити цей крок «менти»?
Ще очі благали небо,
І в мозку звучав ще Гімн –
Завмер… Може, й там потреба
В таких, яким був Сергій?!
І рватиме коси мати,
І батька біда зіб’є…
Скількох треба ще віддати?
А може, життя й своє?!..
Й зорять з піднебесся очі –
То – погляд душі, палкий.
Його не змалюють зодчі…
Це він поведе полки!..
27.01.2014.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637966
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 23.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)