Колії обіймаються, переплітаються, падають в ноги.
Я наступаю, ти наступаєш на це слизьке покривало.
Нас рухає кохання залізного лева й дороги.
Фінал.
Скільки може витримати титанове тіло?
Скільки воно витримує, якщо перевірити це насправді?
Я послизаюся, ноги сгинаються у колінах,
Анна знову розлила олію
на
веранді.
Сни.
Сни чорно-білі.
Сни різнобарвні.
Сни про смерть і безсмертя.
Я засинаю, ти засинаєш, прокидатись немає бажання,
скільки днів чесної праці,
скільки годин чекання?
Уві сні я згоден померти.
Молекули реагують на подразники ліпше ніж люди,
Люди терплячі, люди очікують, люди очікують зміни.
Я дивлюсь у майбутнє та не знаю яке воно буде.
Я стою.
Летять тільки хвилини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2016
автор: Ліна Кобевко