Чогось мені не пишеться нічого,
Це вкотрий раз. Пішла від мене муза.
То й добре. Не приходь тепер і знову,
Сама лишусь цього важкого грузу.
І справді, навіть тонна буде легша,
Взамін на всі страждання від душі.
Для мене буде він завжди найпершим,
Як перші навесні підуть дощі.
А першим і останнім неприродно!
До тебе шлях із сотень перепон.
А муза – незалежна
([i]как свобода[/i]),
І перешкод здолає хоч мільйон.
Та я не муза. Я проста людина,
До неї не виходить прирівнятись.
Я вчуся тільки за одну хвилину
Крізь сльози починати знов сміятись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2016
автор: Ірина Морська