У цьому клятому місті занадто багато спогадів,
Де ти зараз і з ким ти ранки холодні вітаєш ?
Я хотів би з тобою іти, якби можна було нам йти далі,
Але спроба нова ніби куля у скроню зі сталі.
Де те сонце твоє, де тепер наша мертва планета?
Що ілюзії спокою була, що була як священний грааль,
Всі озера замерзли, відцвіла і засохла омела,
І закритою лишиться ткана із мрії вуаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2016
автор: Віктор Непомнящий