Сни схожі на кому -
не відгонять втому,
Не знати нікому,
як ломить,
судомить...
Як серця
озерце
заковує в кригу
І б'ється,
клянеться
діждатись відлиги.
Своїм я безсонням
закована в брОню,
Воно мене, сонну,
від чогось боронить.
Мені у дарунок
дає обладунок
Із трунку
з медунок,
збиває з рахунку.
Дівочу
лоскоче
всю душу, безтями
Думками
здригаюся я перед снами.
Сліпою
весною
благаю спокою.
Нечесно,
Та вЕсни
Сміються над мною.
Такою
Чудною,
Чужою,
неначе,
Сама собі смутки просила ледаче.
Не сни, а оскома
І віршів три тОми.
Вже звично, не крапки розставлюю - коми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638219
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2016
автор: Ivanna Pikhun