Так, жити треба, часом, навіть, і сміятися,
Дітей ростити, не лише сади й хліби.
Іти вперед. Хай бич на спині, не здаватися.
Як не здаються в лютий холод голуби.
Так, жити треба, на стезю ступати з піснею,
Нести в душі палкий негаснучий вогонь.
Пройти крізь зиму, розпуститись диво-вишнею
І слухать, чути, як весна біжить до скронь.
Так, жити треба, в кулаку тримати істину,
Не дати вірі розчинитись у багні.
І Україну нашу – зранену й розхристану
Піднять, врага її здолавши у борні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638288
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)