Обривається нитка тонка,
І все раптом збивається з такту.
Чому така доля ламка
Не питайте, не скажу. Так то.
Не збулось що збути малось,
І блідне душа від болі.
Чому у житті так склалось,
Що згасають надії кволі.
Де серце – вже попелище,
Все більше на рани солі.
В обличчя вітер. Все ближче
Помирати рабам в неволі.
В душі покора і послух,
В’їлись давно іржею.
Догорає свободи посох,
А воля поза межею.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638334
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2016
автор: Василь Надвірнянський