П'яний кабан

До  бабусі  раз  у  раз  діти  приїжджали
І  окрошку  й  свіжий  квас  дуже  полюбляли.
А  сьогодні  ледь  до  рота  ложку  зять  її  підніс,
Закричав:  «Яка  гидота!Фу,ударило  у  ніс!»

Вже  й  дочка  маха  руками:  «Що  це,мамо,за  бурда?
Ти  знущаєшся  над  нами?У  свиней  така  їда!
Мати  зиркнула  сердито:  «Не  вгодила?  Тьху  на  вас!
Виллю  зараз  все  в  корито,а  ви  пийте  голий  квас.»

І  уже  через  хвилину  їв  кабанчик  той  десерт.
Потім  десь  за  півгодини  розпочався  там  концерт.
Спершу  хряк  на  стіни  плигав,верещав  на  все  село,
І  ногами  смішно  дригав,поки  видавив  все  скло.

Згодом  гепнувся  в  корито,звівся  знов  на  ноги,
І  вже  рилом  протаранив  до  дверей  дорогу.
Розірвав  старе  рядно,і,відчувши  втому,
Хрюкнув  тричі,як  в  кіно-  і  впав  на  солому.

Баба  в  крик:  «Та  що  це  з  ним?  Може,грип  свинячий?
Так  поводиться  лиш  Клим,як  вип’є  добряче.
Зять  регоче:  «Мине  з  часом  ця  хвороба  кабана.
Ви  ж  в  окрошку  замість  квасу  долили,мабуть,вина?

Попіклуйтесь  про  похмілля,нехай  йому  грець,
Зваріть  зараз  якесь  зілля,бо  розтрощить  він  хлівець.
Та  глядіть,  уважні  будьте,в  світі  трав  багато,
Як  дасте  не  ту  ,що  треба,рознесе  ще  й  хату.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2016
автор: Galina Udovychenko