Я б заснула на його плечі, але поруч немає плеча.
Оборони зламані наші мечі, "я люблю тебе"-прошепчу згаряча.
Світ тяжіє від самотніх людей, він недопалків їх сигарет.
Заперечиш це, скажеш:"все ок'ей, не самотній. Просто літо, нудьга, Інтернет"
Я б втонула в руках твоїх, але не дотягнуся ніяк до рук.
І мовчати люблячи також гріх, грішно про кохання подати звук.
Як мені тут бути, в яких дверях пошукати спокою й вірний шлях.
А самотність взяла великий розмах, б'є по серцю, ребрах і печінках.
І мені б у запах твій без вагань запустити дихання тихе своє.
Ще не час, іще така сиза рань. Дякую Всевишньому, що ти є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2016
автор: Сокол Катя