Минають опівнічні оповідки,
До скель прибились кораблі...
На пагорбах сміються дивні Сіди;
в очах їх - зорі й сховані шляхи.
Їм мудрість кронами схилилась,
їм молодість в весни струмках,
вітри в вершинах їм наснились,
прекрасні землі в тихих снах.
А в давній пам'яті - жорстокі битви,
скривавлені посріблені мечі.
Заплющать очі - бачать болю ріки,
зруйновані міста, печалі, сльози і жалі.
Та ось сміються Сіди віковічні.
Надії перлами розсиплеться журба
і в водах Ночі, Пам'ять-річки,
сяйне і згасне вічності зоря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638662
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Оксана Стадник