Загорнися із ним у тоненьку вуаль
І поволі ковтни трохи диму з повітря.
І міцніш обійми той священний грааль,
Що у со́бі навічно поклялась леліти.
Він заплаче. І знов над руїнами болю
Тихо Бог промайне у полеглій душі.
Я кричу і шепочу, й тремтяче говорю,
Бо ми всі стоїмо на прощальній межі.
Цілий світ заступили темрява й зорі.
Серед неба спалахують квіти гармат.
Потопа наше щастя в глибокому морі.
Поховального дзвону вже чуєм набат.
復活身
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638804
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Fukkatsumi