(“Багато покликаних, та мало обраних” (Мт. 22, 14)
Під масками щастя граються ролі,
Під ними заховані рани і болі.
На сцені життя чути радості звуки,
За ними – страждання, зневіра і муки…
В театрі абсурду спектаклі на крові,
У муках пекельних шукають любові…
Гріхи запаковані в щастя пакунки,
Як сир в мишоловці такі подарунки…
Гординю і заздрість під маску ховає
Байдужість, яка злу дорогу звільняє.
Страх перед добром заважає любити,
Тремтить егоїст, коли чує: «Ділити!».
Сім’ю заміняє «Пожити для себе»,
Звірині інстинкти – «природна потреба».
«Йти по головах» - це «уміти прожити»,
Коли є «проблеми» – на когось «звалити».
Шукають широку дорогу життя…
Та тільки до Бога стежинка вузька!
Багато покликаних – обраних мало,
Життя їх ловило, але не впіймало.
Тіла їх нетлінні – знак Божої волі,
Несли вони світло надії й любові!
Щоб Царство Небесне в житті заслужити,
Потрібно лиш Бога всім серцем любити!
© S.Nemo
26.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638836
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Finist