Коли відбулася ця трансформація,
перетворення це жахливе,
з жінки, з життям, як пастельна абстракція,
в стерво, безжальне й сварливе?
Звідки взялося це інше обличчя,
презирливо зведені брови?
Усі хто не згоден - геть на узбіччя!!
Без жалю, без зайвої мови.
Звідки цей сміх голосний,істеричний,
і погляд у серце та душу?
Голосу тон надрізкий та незвичний...
Позбутися я її мушу!!!
Буває приходить до мене у сні,
та, інша, з очима із льоду.
Нагадує ніби - дала все тобі,
і пристрасть,і вдачу, і вроду!
Натомість що маю? В кайдани закута
всередині твого я тіла.
Звільни!!! Я благаю!!! Бо буду забута!!!
А ти б цього точно хотіла??
Хотіла б...напевно...Я ж краща!!! Я знаю!
Це хочу і можу відчути!
Порада як буде потрібна - спитаю,
а про першість можеш забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638891
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Юлія Сніжна