Жаль так – ясніли щасливіші миті!
Пишно луги розцвітали улітку,
Легше було на букети із квітів,
Ніж нині тільки на квітку.
Бурі завили, нудний дощ полився,
Трудно знайти на лугах батьківщини,
Трудно знайти там, де цвіт золотився,
Другу листок хоч єдиний.
Те, що знайшов я, присвятою стало,
Вдячно прийми це заради визнання,
Що цей листок рука дружня тримала,
Що це присвята остання.
Adam Mickiewicz
W imionniku S.B.
Jaśniały chwile szczęśliwsze, niestety!
Kiedy na błoniach był kwiatow dostatek,
Kiedy mi było łatwiej o bukiety
Niżeli teraz o kwiatek.
Rynknęly burze, ciąngłe leją sloty,
Trudno wynaleźć na ojczystej błoni,
Trudno wynaleźć, gdzie kwiat błyskał złoty,
Listka dla przyjaznej dłoni.
Co wynalazłem, niech tobie poświęcę
Racz wdzięcznie przyąć, chociażby z tej miary,
Że byl ten listek w przyjacielskiej ręce,
Że to ostatnie są dary.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638913
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 26.01.2016
автор: Валерій Яковчук