Лягла через струмочок кладка,
Єдина кладка на усю округу,
Для багатьох вона приємна згадка,
Для мене місце, де стрічав подругу.
Біленька кладка береги єднає,
На тому боці доленька чекає. (2)
Вода хлюпоче і біжить далеко,
Пищать в’юни у зрілім очереті.
А серед лугу парами лелеки,
Шукають їжу в пишному букеті.
Донині сниться кладочка вузенька,
О, як мені до болю її шкода. (2)
Кладочка ця єднала береги,
Вона і нині доленьки єднає.
Кладка лягла на береги ріки
І кожен вечір пари виглядає.
Вузенька кладка доленьки єднала,
Своє кохання тут любов чекала… (2)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Віталій Назарук