Потрібно щось написати,
розказати усім про моє нерозділене кохання
хай на папері залишаються рани
рани рвані,
які не залікуєш ніякими ліками
Які не зашиють голками з нитками
Хіба тільки виріжуть з органом і феромонами
Або ще кулею на двісті сорок п'ять градусів.
Мені би чотири сторони і неволю обґрунтовану
Аби від тебе тепер й назавжди залежати
Аби вірила ти моїм мріям і подихам
Що так важко як айсберги рвуться з моїх легень.
Адже важче повірити в правду,
аніж ковтати як манну небесну,
як бичачі яйця у соусі
Або вбивати у друге чи сьоме,
брехню
Я хотів би аби ти мені лише вірила
Що я так як тебе вже нікого не хочу й не схочу
І плюватися спермою у пустоту
У німу, як кіно в дев'ятсот двадцятих
Що я так як тебе не любив і навік і тепер вже не полюблю
І ціннішого вже і тепер і навік не згублю
І тепер і навік хай залишаться рани,
Рани рвані які не зашиють голками
і ніхто тепер не допоможе
хіба що кулею на двісті сорок п'ять градусів
Аби показати тобі
хоч при розтині
Правду усю і усю брехню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Віктор Непомнящий