Однаково, коли мене не любиш,
Що проклята дорога до душі,
Яка готує неминучу згубу
І здавна нагострила палаші.
Дорога та накинута на вістря,
А може то пустелі жар лихий?
Колотиться в предсмертних муках місто,
Виснажливих, приречено-сухих.
Тут навіть сльози, лише жменька солі,
Бо хоч кричи "рятуй" - любов глуха.
Однаково мені, хоч у неволі
Потроху, моє серденько стиха...
Однаково, бо гірше болю й муки
Лишень байдужість скам"янілих душ,
Коли холодні і серця і руки,
А кров згорнулась, наче в кільця вуж.
26.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Ліна Ланська