Ні, я не буду прощення просити,
Приниження в собі давно убив.
І не дозволю тим себе зганьбити,
Що я ні сном ні духом не зробив.
Тож не ставай в ображеного позу
Моя любове, прошу розберись.
Щоб не було, як в хату із морозу,
Ти на моє плече, прошу тебе зіпрись.
Нехай ідуть к чортені пересуди,
Подалі геть холєри хай ідуть.
Пощо нам тії говори й огуди...
Вони повір в нас щастя не вкрадуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2016
автор: Дід Миколай