Скрипить під кроком сніг у лісі,
Веде дорога в майбуття,
Десь між гіллям синіють висі,
Позаду тіні мерехтять.
Веде у вічність квола стежка,
Заметені, в снігах шляхи,
І хтось із хащі пильно стежить
Зловісним поглядом лихим.
Вже сутінки стають густіші,
Шепоче вітер, мов зі сну,
А шлях веде і не ясніша,
В якусь таємну глибину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639284
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: Мірошник Володимир