Скривавлена земля,
розбита і роздерта.
Реве війна, немов
голодний дикий тур.
І сумно, що комусь
потрібно нині вмерти,
щоб викохати дух –
міцний фортечний мур.
І гірко, що без тат
народжуються діти,
що молоді жінки
в жалібному вбранні.
Потяті долі, мов
косою в лузі квіти.
І сонце – чорний круг
на синім полотні.
Болить, о, як болить.
Коли ламають волю,
Беруть її в аркан,
Мов коні дикий степ.
Здобудемо однак
Ми Україні долю.
Підніметься із ран,
Як мальва, розцвіте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)