Словно тяжким огромным молотом
Раздробили слабую грудь.
Откупиться бы ярким золотом, -
Только раз, только раз вдохнуть!
Приподняться бы над подушками,
Снова видеть широкий пруд,
Снова видеть, как над верхушками
Сизых елей тучи плывут.
Всё приму я: боль и отчаянье,
Даже жалости остриё.
Только пыльный свой плащ раскаянья
Не клади на лицо моё!
_ * _
Мов важким і великим молотом
Роздробили слабіючу грудь.
Відкупиться б яскравим золотом, -
Тільки раз, тільки раз вдихнуть!
Над подушками б підвестися -
Бачить ставу широкий клин
І, як хмари пливуть, дивиться,
Понад кронами сизих ялин.
Все прийму: біль і відчай невимовний,
Навіть вістря твого жалю.
Тільки плащ каяття свій запилений
Не клади на обличчя, молю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2016
автор: Радченко