Я теж за статус для Донбасу,
Але лиш тільки спеціальний!
Обнести дротом біомасу
В якої вивих є ментальний.
Без права голосу, натомість,
Їм дати право на лопату,
Щоб відкопали свою совість,
А вбивць на горло всіх скарати.
Там маргінали та садисти,
Ґвалтівники і наркомани,
Убивці, збоченці, рашисти,
Їх закувати у кайдани.
Нехай зариють всі окопи,
І розмінують все довкола.
Це їм наказують «Укропи»,
Які пройшли крізь пекла кола.
Лісопосадки, шахти, шурфи,
Хай риють голими руками
І піднімають звідти трупи,
Які ховали там роками.
Всіх закатованих і вбитих
Нехай звезуть в одну могилу,
Щоб світ здригнувся! Це бандити,
Що поважають тільки силу.
Хай розберуть усі руїни,
Збудують те, що зруйнували,
Прощення просять на колінах,
Що Україну мордували.
Можливо час лікує рани,
Прийде примирення в родини,
Але болять сьогодні шрами
І сморід страшний від пухлини.
Гнійник не можна лікувати
І статус в цім не допоможе.
Його потрібно видаляти,
Дай розуму на це нам, Боже!
28.01.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639380
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: Мирослав Вересюк