Я йду росяною доріжкою
Крізь терни у напрямку зір.
Крокую сміливо, мов кішка я,
Минулим пахне ефір.
Із заходу віє змін вітер,
І змішує "зараз" і "там".
Обожнює плутання літер
Забутих, старих телеграмм.
Навколо росте рута - м'ята,
Лаванда і , навіть, чебрець.
Сміюсь. Це для мене мов свято,
Що має щасливий кінець.
Такою написана доля:
Зривати квітки з шипами,
Чекати усе життя волю,
Й боротися з бур'янами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639401
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: Виктория Пташинская