Ти давай без своїх істерик, без мовчань і дурних ігнорів,
Ми дійшли вже до тої фази, де зазвичай єднають кров'ю.
Маєш шанс ще втекти, пропасти, можеш кинутись у безодню,
Тільки прошу, не треба клястись, що будеш поруч аж до скону.
Можеш зникнути, розчинитись, вдам... не знаю ...відбило пам'ять,
Лиш не смій, просто так, молитись і казати, що мало знаю.
Я все бачила і все чула, більше того було багато, от таких,
Як про них говорять : "В справах бідні в словах багаті".
І не грайся з долею "Сонце", бо програєш вона хитрюга,
Розізлиться і виб'є око, ой болітиме, буде "буба".:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2016
автор: Кіра Рубінова