А мої слова – твої сумніви,
А мої дзвінки – то твій біль…
На рясні дощі хмари сунули,
Та розвиднилось, далебі.
Тільки щем тонкий, тільки суголось,
Тільки паморозь на траву…
Чи привидилось, чи придумалось,
Чи було усе наяву?
А тепер мені лиш відлунюють
Теплі спогади наших днів,
Де зостались ми вічно юними –
Квітом пролісків по весні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2016
автор: stawitscky