Зимовий дощ тихенько падав
дрібними краплями з небес,
ніби пора у нього наступала
подарувать себе для нас.
Полив сніг і його покрови
стали чорніти і зникати,
так ніби зима відступала
й весна стала наступати.
Ще не пора їй приходити:
попереду місяць цілий,
але не слухав дощ і лився,
стікав по даху й зашумів.
Так увесь вечір і всю нічку
із сірих хмар лилися ручаї,
зима приймала водяні потоки,
згортала ковдри снігові.
Ковдри в почорнілих кучугурах,
що де-не-де ховалися під дах,
чорна рілля в світ показалась,
ніби хотіла йти весна.
Закінчиться цей день і вечір,
припиниться зимовий дощ,
накине знов зима на плечі
морозний сніговий покров.
Анімація із інтернету.
29.01.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639695
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2016
автор: Светлана Борщ