Мої посивілі роки,
Як лунь змальовані в пастелі.
Гойдає вітер на орелі,
Перегорнувши сторінки.
Сльота надворі і дощі,
Холодний вітер стука в двері.
Думки колючі, невеселі,
(Блукають колами в душі).
Але потрібно далі йти,
Обіч тривог перестороги.
Щоби не збитися в чертоги
До свого, фінішу дійти.
Уже підбились мої коні,
Нехай негода обмине.
Щоб завершить життя земне,
(Й спочити в Бога на порозі).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2016
автор: Дід Миколай