Щоб щось згадати – треба те забути.
Вкраїно, я з тобою – кожну мить.
Понад усе з тобою хочу бути,
Разом з тобою чути як болить.
Нас розділяють неосяжні далі,
Та чую я в собі твій стогін й плач,
На землю хочу впасти в ріднім краї
Й заплакати: « О, Матінко, пробач…»
Не вгамувати ці жалі й розлуку
Красотами заморської землі,
Життя без тебе, то – нестерпна мука,
Ти проросла корінням у мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639861
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 30.01.2016
автор: Шостацька Людмила