Ще все можливо. Зоряна доба.
Чергуються припливи і відпливи.
Ще стрімко коні скачуть у степах,
Розправивши по вітру буйні гриви.
Здмухнем примарний пил календарів.
Чарує серце й зір жіноча врода.
І весни з феєрверком кольорів
Дитинно воскрешають мрію-подив.
Десь поруч ходить невмолимий час.
Та нам до нього – щонайменше діла.
Зневіра й відчай – зовсім не для нас –
Адептів заповзятливості й сили.
На горизонті нові рубежі.
І молоду галузку дужий корінь
Нектаром зцілить, щоб училась жить
У праведній й веселій непокорі.
Нас роду честь тримає на крилі
Та вічний поклик батьківської ниви…
І скільки б не було нам, друже, літ,
Це, найдорожче, зрадить - неможливо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639873
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2016
автор: stawitscky