[img]http://ic.pics.livejournal.com/konstantingl/18639930/2043/2043_900.jpg[/img]
[i]Цвіло трояндою наше кохання
Буяло, квітло, не чуючи біди
Роки летіли кудись, як навіжені
Як же боялась його втратить назавжди
До тебе ланцюгом була прикута
Напій медовий з вуст твоїх спивала,
Як росу вранішню співучий соловей,
А в очах синіх завжди зоря палала
Я цим жила, була щаслива й сильна
Не знала, що приспала мені доля
Та вона тихенько горе колихала,
Яке в душі так нестерпно звиє болем
Плаче в мені цей відчай стоголосий
Шука розради-та все ж її нема
Ступає печаль моя по снігу боса
Їй ні до чого ця розлючена зима[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2016
автор: Ніна-Марія