Заверни нашу долю
За ворота вже вийшла.
Це ж для неї весною
Розцвіла дика вишня.
Там під крилами неба
Наше щастя складали,
А воно розсипалось
На маленькі кристали,
Заміталось снігами,
Зачіплялось за трави,
Блискотіло у росах
Молодої отави.
Нам його б відшукати
Часом стерте, зміліле.
В ціле знов поскладати,
Хоча б те, що вціліле.
Заверни нашу долю
Хай присяде між нами...
Як молитву шептала
Наодинці з вітрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2016
автор: Тетяна Луківська