Кохалась нічка з місяцем до раночку.
В волосся шовкове зірки вона вплела.
По травах пишних ходили вони босими.
Там, де ступали, заіскрилася трава.
Притихли верби над водою засоромлено.
Схилились низько - низько до ставка.
Ой, як же ніжно обнімав ї ї ...
На стан гнучкий лягла його рука.
Де кущ калиновий, там цілувалися.
Схилились ґрона до землі.
А вранці місяць той сховавсь
за хмароньку.
А нічка перлами розсипалась в траві.
А коли день мине, вечір засвітиться,
Букет духмяний місяць принесе.
Найкращій в світі нічці зоряній,
Яка щодня до себе манить його. Зве.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639898
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.01.2016
автор: Надія Башинська