Встали баби на шляху,
Призов захищають.
Не пускають на війну,
Кажуть – там вбивають!
Та ще роблять вбивць з синів,
Що міста руйнують,
Та вбивають дітлахів, -
Влада хай воює!
Підійшов до них військком:
- Баби, ви невдячні,
Служба в армії – закон!
Все їм розтлумачив!
- ФСБешна маячня!
Скрут ніде не має!
У солдатиків пузня
Ще й повиростає!
Терористи – мудаки!
Майже не воюють.
Невідомі літаки
Їх бомбардирують.
А вкраїнські вояки
Дивляться, сміються,
Як оті бойовики
Між собою б'ються:
«Градом» трощать навкруги
Школи, магазини…
Не жаліють дитсадки,
Власнії родини.
В українців жертв нема!
Може одиниці.
Сила духу підійма
Стійкість українців!
А, бодай, загине хто
В битві за державу,
То герой, ліг на АТО,
Честь йому і слава!
Поспитайте ви себе:
Чом такі дурепи?
Мабуть, то від ФСБ?
Слухать їх не треба!
Баби хором: «Просвітив!
Мудрая людина!
ФСБешник нас підбив
Зрадить Україну!
Але й жінка патріот!
Хочемо в Європу!
Тож пошлемо назворот
Діточок в окопи!
А агенту скажем – ні!
Служим батьківщині!
Віддамо усіх синів!
Слава Україні!»
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639917
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2016
автор: Марсианин