Я пам'ятаю чисте небо
Коли було лиш забуття
Господь, сказав тоді – "Так треба"
Й подарував землі життя
Я пам'ятаю перші нори
Усі обличчя, їхній бруд
Аж згодом, крізь Кавказькі гори
З'явився розумніший люд
Я пам'ятаю ліс дрімучий
В якому звір великий жив
І тут настав момент болючий
Коли мисливець звіра вбив
Я пам'ятаю більше стадо
Людей – заручників природи
Що все робили добре, радо
Але лишень з чиєїсь згоди
Я пам'ятаю час епохи
Війну за новий край величний
Багато люду, немов блохи
Не знали, що світ дволичний
Я пам'ятаю часи болю
Кривавих війн, чуми, пороків
Не було тоді рівних горю
І тьмяній ері цих мороків
Я пам'ятаю час держави
Добра й нестриманого гніту
Коли вбивали для забави
Не вірячи у цінність світу
Я пам'ятаю ту розмову
Коли Він дав мені ім'я
Ти вітер, чув я знову й знову
А люди то твоя сім'я
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639988
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Олійник Ярослав (Sarab)