Куйовдить зима вітрами,
В облозі народ і світ.
Болять-кровоточать рани…
Забиті й напівживі…
Ростуть всюди барикади,
І дишуть бочки теплом –
Народу ж бо не звикати:
Іще й не таке було.
Колючі вітри з морозом
На владній теж стороні.
Увесь інтернет – в погрозах,
Повсталих авта – в вогні.
В червоних хрестах – карети,
Чергують, мов на війні,
У чорних стрічках портрети
Загиблих. Свічок вогні…
Ліси і лісопосадки
В ці чорні непевні дні
Засвідчили, як досадно,
Картини страшні, сумні,
Як корчилися від болю,
Повзли із останніх сил
Борці за народну волю.
І кожен з них – справжній син
Своєї землі і неньки,
Він – батько своїх дітей.
Й регоче панічно жменька –
Ні совісті, ні ідей.
Така моя Україна
В січневі останні дні,
У душах людей – руїни,
Їх помисли – не одні.
О Боже, святий, великий,
Дай розуму осягнуть,
І наше народне лихо
В безодню таки згорнуть!
31.01.2014 .
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640033
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)