[i]Відлига січня, зріз зими,
зриває вітер рештки гриму,
в оцім сумятті однини
усе стає до болю зримо.
А часу млин знов на кругИ,
у лютий, на поталу танень
люстр крижаних, старі сніги
уже приречені до спалень
В ослизлих вікнах марафон
у сірих порожнинах вулиць,
там замість світла лиш неон,
і високосний рік прибулець.
Між кривд і правд на небесах
гіпотенуз дороги люті,
чи камуфляж на образАх,
чи сонце тоне в каламуті…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640113
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2016
автор: Лана Сянська