Не кричи, я і шепіт твій чую,
Коли кличеш когось уві сні.
На колінах молюсь і тремчу я,
Та молитва, як свічка в огні.
Віск на перли розсипався, тане,
Мої сльози нагадує знов.
Не пручайся, як доля дістане
І учепить хрестом корогов.
Не засмучуйся, згояться рани,
Полоненому й призьба - вівтар.
Не закриється сонце парканом,
Хай би що напророчив мольфар.
А якщо тим "любити" і мариш,
То й полюбиш - бажання просте.
Не тікай: серед болю та згарищ
Колись квіточка, вір, проросте.
31.01.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: Ліна Ланська