Зима - зима, хоч ти і гарна,
Все ж надокучила мені,
Бо ти буваєш і підступна,
І ночі довгі, й малі дні.
Снігами все навкруг покрила,
Тенета звісно ж чарівні,
І хоч красу сповна розкрила,
Усе набридло вже мені,
Бо хочу я тепла і сонця,
(Тобі цього не зрозуміть),
Коли промінчики з віконця,
Журу знімають в одну мить...
Тобі цього не вистачає,
Холодні промені твої,
Й краса твоя не надихає,
Не дає й радості мені.
Отож кажу тобі я щиро:
-Зміни свій холод на тепло,
Бо на душі і так тужливо,
Де твоє ділося добро?..
Де ти любов свою поділа?
Колись же в тебе все було!..
Чи зберегти ти не зуміла,
Чи розгубила все давно?..
Радість приносить ти ж уміла
У кожне місто і село!..
Чи тобі все це надоїло,
Чи появилось в тебе зло?..
Отож як хочеш царювати,
Забудь назавжди лихо й зло.
А прийде час твій відступати,
Передаси весні крило...
Зима - зима, хоч ти і гарна,
Все ж надокучила мені,
Сховай вітрила незугарні,
І буде радість на землі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640131
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 31.01.2016
автор: геометрія