Довкола зла стоїть цупка стіна,
Війна, і здобувають волю кровю.
Душа болить, хоч не її вина,
Та все ж вона наповнена любовю.
Усе що міг робив, і все що вмів,
Любив цей світ, бо як же не любити.
А чуле серце чуло дивний спів,
Любов хотіло в пісню перелити.
Там на війні солдату сниться мир,
Він мрію свою теж в пісні сплітає.
Там кожен день чиясь душа у вир,
Мов білий голуб в небо відлітає.
І знову біль мов куля б/є під дих,
Вогонь війни знов спалює свідомість.
Як би ж то мож у землю замість них,
Як би ж то мож лягти за них, натомість.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640135
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Василь Надвірнянський