Позбавившись оков царизму –
Багатовікової кабали,
Відправили імперцям тризну,
Країну будувати почали.
Та більшовицька чорна зграя,
Брехливий водрузивши маніфест,
Рідненьку землю підло крає
І п’яна рать вола: «Хохлам піз*єц!»
А уряд що, Центральна Рада,
Де військо наше ділось, врешті-решт?
Невже спіткала знову зрада,
Свобода попросилась під арешт?
А банда хвацько розправляє
Червоний від убивств піратський стяг.
На Київ Муравйов рушає,
Регоче Люцифер, Орди варяг.
Хто відсіч дасть отій навалі,
В якої аргумент – кривавий меч?
Побачать діти цвіт конвалій,
Чи... материнське серце стисне щем?
***
Той білий сніг від крові тане.
Студентський курінь рушить в правий бій,
Щоб виправити жест Богдана,
Не до лиця нам рабський однострій.
Їх було триста, тих спартанців –
Безвусих білолицих козаків,
Та влаштували дикі танці,
Отримав на горіхи бузувір.
Під Крутами знайшли притулок
Вічний чиїсь надії і сини.
Сміливо йшли під вражі кулі,
За Україну гинули вони…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640146
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Андрій В Тюрін