За обрієм достигло чорне сонце,
В СУГЕСТІЮ заграємо,чи в тишу?
Не відкривай для всіх захухане віконце,
Бо ж прагне кожен влізти в твою нішу.
Як від обличчя-холод,з неба-вітер.
Всі запитання ти залишиш анонімами.
Я як із променів черпаю сонних літер
Ти відчайдушно борешся із ПАНТОНІМАМИ.
БІБЛІОТЕКАР видає потріпаний підручник
Ти хочеш знань,ти хочеш мороку від книги?
Сьогодні ти лиш інтернетівський заручник
Так,як і всі,сліпий співець бариги.
Знов ЗАПРОТОРИЛИ без зайвих слів
Загнали в стадо виспаних овечок
І за вуздечка,як отих волів,
Тягнули в ВЕРБОЛОЗИ сіять гречку.
Мовчу.Мовчиш.Обману досить.
Ти як завзятий хитрий ІЛЮЗІОНІСТ.
Мороз по серці,в жилах досі
Я в ХХІ світлий пацифіст
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2016
автор: Ольга Швидка