Клубочить вир із снігом вітер,
Де у прозорій колісниці,
Розсипавши холодний бісер,
Вдаль мчала біла кобилиця.
І вітер-вершник її вдало
Гнав крізь буремну заметіль
А з під копит, немов з кресала,
Сніг розсипаючись летів.
В небесну даль я мружу очі
Щоб розгадати таємницю,
Коли господар січень схоче
Спинити білу кобилицю.
Слід пропадає, мов в безодні,
Та холод душу всю пройма.
І вихорем у степ холодний
Летить, клубочиться зима.
***
А за вікном там біла кобилиця
Гарцює в полі вже давно,
А за вікном скажена хурделиця
Кидає сніг в моє вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640205
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Віталій Поплавський