Тобі не відчинять двері
під час осінньої грози.
Вдарять словом так,що
захочеться померти.
І ти підеш,щоб більше
не знайшли,
В душі ображений...обдертий.
Ламає холод аж кістки,і
та образа боляче кусає- мов
ті ворони...
Чорні невістки,і ще, і ще їх
підлітає.
Об кожен камінь ти йдучи
спіткнешся,неначе змова
проти тебе в світі.
І врешті-решт крізь сльози
розсмієшся ,бо ти хороший і
думки твої є світлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640212
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2016
автор: Vin Libert